Кристалл - это строжайшая форма, но духовный знает, что снежинка, которая тает, она всё та же кристалинка даже в самых бездуховно кипящих мозгах.
Я испугался, когда в первый раз увидел самого себя в человеке, за которого я молился. Я ужаснулся, когда в первый раз увидел тупые шахматные фигурки в группе "молитвенников."
Но тает моя снежинка и слышу я всё более явно: "Не бойся и не ужасайся. Знай, что Я (Господь) -неисправимый фаталист под агонизирующей в огне фатой и верь в Тайну Жениха и Невесты под одним Детским Одеялом."
А вы: "Ой, учёные установили, что растаявшая вода несёт в себе силу и форму снежных кристаллов! Ой, вода из под крана в ночь на рождество обладает тайной!" Но даже в тёплом Израиле никогда не было пастухов в полях ни в декабре, ни в январе. Всё это жестоко перепутано и извращено князем мира этого. Не хвалитесь же ни Субботой, ни Воскресеньем, ни Яичной Пасхой, но встаньте в гончарный круг.
Псалом 118:19 "Странник я на земле, потому и открылось мне верно."
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
